Путину нужна маленькая победоносная война на Донбассе, в которую Ермак загоняет президента Украины делом вагнеровцев

И не только на Банковой. И мы о чем хотели поговорить сегодня. Мы назвали это эфир ловушка Ермака для Зеленского. И для Украины кстати, да.

Так.

О чем речь. На протяжении последних нескольких дней идет активная разгонка месседжей, которые явно из Офиса Президента по телеграм-каналам, с которыми героически борется Офис Президента, и которым же и платят из Офиса Президента.

И я вижу, что эти месседжи уже пошли по сайтам, о том, что есть какой-то план Б, что мы там сильные, что мы там можем показать зубы, что есть какой-то план урегулирования ситуации по Донбассу, который никто не слышал ни в России… Русские уже сегодня об этом сказали…

Що він лежить на якомусь столі.

Да. И это создает абсолютно такое вот странное дежавю у меня, потому что это напоминает времена Кучмы и «кассетного скандала», когда…

Кассетного, кольчужного, да.

Да-да. Когда нужно было Кучме, оказавшемуся под прессом вот этих новых обстоятельств, нужно было как-то выкручиваться. И вот он выкрутился полным сливом своего окружения, Кравченко, Литвина и всех остальных.

И сегодня как раз, мне кажется, Зеленский подходит к такому моменту, потому что Bellingcat приехал, Грознев приехал сюда, на 15 марта Гордон анонсировал бомбу (правда сейчас уже ясно, что бомба откладывается до 21 марта – прим Ю.Р.), как говорят, водораздел украинской истории. Как говорит Кошкина: «Буде бімба» полная.

Факт є факт. Дійсно, ситуація доходить до якоїсь точки біфуркації. Здавалося, що удар по Медведчуку був таким Рубіконом.

Але схоже, що президенту таки сподобалося «две шаги налево, две шаги направо, шаг вперед и два назад». Ми бачимо, що сказавши А, він так і не спромігся сказати Б. Потім йому якась добра людина порадила, чи без поради вирішили дати знаковий строк Стерненку, про що ми говорили, щоб начебто зробити реверанс в бік проросійського електорату.

Ну а на сьогодні, знову ж таки, оця операція, в якій за твердженням Юри Бутусова (думаю так воно і було) брали участь і британські спецслужби і американські, ми вже більше півроку не маємо жодних внятних відповідей. ДБР щось веде чи не веде? Комісія чомусь в парламенті не створюється. І приходиться, знову ж таки, уповати на міжнародних журналістів-розслідувачів, коли вся наші тьма тьмуща правоохоронних органів як завжди не може нічого сказати, щоб суспільству дало відповідь.

Бо питання, особливо Юра Бутусов, багато поставив. І поставив правильних. І питань стає все більше. Вони потрапили в це коло, коли помилки множаться мультиплікуються. Кожен інший крок доводить, що вони вляпалися в історію, і не хочуть визнати, що вони в неї вляпалися. А це тільки погіршує ситуацію. І Зеленського насамперед.

Так. І Єрмак, якого Зеленський брав для того, щоб розрулювати ситуацію, яку нарулив Богдан перед цим, він фактично стикається з цією ж самою дилемою, що ситуація не розрулилася, вона навпаки все більше і більше заплутується…

Ставки зростають. Безумовно зростають ставки. Бо насправді зараз що ми чуємо – що в адміністрації Байдена формується якась всеохопна стратегія по Україні. Але що цікаво, що вона формується без українців.

Потім, Байден же це не Трамп, він в Україні був часто, він знає де вулиця Банкова, він більше-менш розуміє, що тут відбувається. Але українців високопосадовців (ми не знаємо що там behind the curtain робиться з аналітиками) не підпускають до цієї стратегії. Це говорить, що довіри немає навіть на якомусь базовому рівні.

Тобто, з одного боку, ми б’ємо Медведчука, а з іншого боку Демченко і Єрмак, до яких дуже багато питань щодо їх проросійськості, залишаються. Один координує розвідку, інший координує майже все. Тінь президента. І тому постає питання, а Медведчука збивали тому що він проросійський? Чи тому що в нього рейтинг виріс? От після того як президент двома руками тримає цих двох осіб, які, я є не слідчий, але політично вони вже для нього дуже токсичні. Демченко і Єрмак це ті, хто його (Зеленського – прим. Ю.Р.) тягне зараз електорально, політично і геополітично на дно. І тому він вже немає їх відправляти в тюрму, але звільнити з посади.

Пам’ятаймо, навіть Петро Олексійович, якого ми з тобою дуже «любимо», коли Гладковський прославився завдяки Бігусу, то він його звільнив врешті решт. А тут жодної реакції. Якщо Зеленський хоче залишитись на Олімпі і залишитись особою №1, йому дійсно треба Леоніду Даниловичу подзвонити, приїхати в гості і сказати: «Леонід Данилович, як ви розрулили два скандали і добули другий термін?». Бо він підійшов саме до цієї межі, абсолютно вірно. Дуже правильна аналогія. І що йому треба запам’ятати – що «Кольчуги» в Іраку не знайшли.

Але це не має ніякого значення.

Але так вжухать з Заходом. Він став руконеподаваним, міняли алфавіт, застосовували французький. І Зеленський як любитель турборежиму, може все це пробігти за неповні пів строку.

Так, і в кінці кінців для Кучми це все закінчилося відходом.

Відходом. Але знову ж таки, Кучма тоді економіка йшла вперед, бо зростали ціни на сировину і вони навели трохи порядок в економіці. Він узяв контроль, була поборота злочинність. Гривня була стабільною. Держава цілісною, бо він міг на Тузлі правильно показати зуби.

У Зеленського немає нічого. І повна залежність на сьогодні від Заходу, що в принципі він і підтверджував, коли дивився інаугурацію Байдена в присутності навіть не посла – тимчасово повіреного, щоб довести свою лояльність. Але американці прагматичні люди. Усі ці реверанси не працюють, коли є інформація що зливають спільні операції і таємну інформацію, тебе просто ізолюють, а потім тобі шукають заміну.

Дивись. І фактично те, що ти кажеш, воно підтверджує той аргумент, що України зараз немає на радарах американської зовнішньої політики. Вона у контексті російсько-американських відносин. І тому коли вони будують нову канву відносно України, і навіть не кличуть українців для опрацювання, то їм це просто непотрібно, тому що Україна вже в контексті, вона вставлена…

Україна - це зброя США. Тобто інструмент, я б не сказав що зброя, але інструмент США дійсно в геополітичному протистоянні. Зараз вийшло безумно цікаве розслідування по українському літаку МАУ, який збили в Ірані на каналі Євгена Кисельова. І там аргументовано, знову ж таки, це не слідство, але багато аргументів, як мене переконують, що насправді не просто так збили літак.

Це було попередження американцям з боку Ірану. Пам’ятаєш, у них тоді було загострення конфлікту. Що ми готові стріляти і стріляти бойовими. Що не здумайте там робити спецоперації над нашою територією після того, як вони з літаків знищили Касема Сулеймані. І знову ж таки, от те, що ми з тобою говорили на якомусь з одних ефірів. Можна воювати з нами, це як з корейцями, пліч о пліч, коли генерал МакАртур і південокорейці воюють проти китайців і північних корейців. А можна воювати нами.

І от поки що складається враження, що воюють більше нами, ніж з нами. І тоді звичайно, якщо ти розглядаєш не як партнера Зеленського, але як інструмент, то «якщо ніж затупився, або точимо ніж, якщо не точиться, викинули, інший ніж взяли».

Такие дикие племена. Есть там несколько империй, которые между собой имеют какие-то отношения. А на стыке между ними какие-то густые леса, в которых есть какие-то племена.

При чому, якщо ти фінансово залежна, у сфері безпеки залежна, весь час просять грошей, то в принципі ти можеш диктувати будь-які умови. МВФ а іноді й посольство поводить вже себе тут так, що назвати це стосунками рівноправних партнерів чи хоча б там нерівноправних партнерів дуже важко. Але питання тут не так до американців – питання до українців. Слухайте, якщо дійсно ЦРУ і МІ6 були задіяні в підготовці цієї складної операції, і усі вже чекали на ордена і медалі, на просування по службі. Це була б дуже крута операція.

Бо вагнерівців вони дуже хочуть вжучити, бо вагнерівці їм заважать не в Україні. На Донбасі американців немає. Вони їм заважають в Сирії, Лівії. І у Венесуелі. Тут інтерес американців точно проглядається. Пригожин до речі став дуже токсичним. Проти нього ввели санкції, його голосили в розшук майже як Сьому Могилевича. За нього винагорода виписана. І відповідно, якщо ця операція зірвалася через злив інформації в Офісі Президента, то дуже серйозні дядьки в Ленглі мають мати серйозний зуб.

І я не дивуюся, що спочатку інформація стала з’являтися у наших журналістів, потім оскільки все ж таки в Україні немає жодного СМІ, яке би читали як New York Times, то воно з’явилось у найбільш відомого консорціуму розслідувачів журналістів. Судячи з усього, знаєш, на крадію шапка горить. Тому дзвінки Єрмака Хрісто Грозеву яке розрулити тему – ніяк. Вони не зрозуміли, що журналісти – це гравці. Врешті решт, Гонгадзе був журналістом, і Кучма був не чета Зеленському, він тоді вибудував систему, він був головний в країні.

І тому, звичайно, Володимир Олександрович, ви нас не дивитесь, а даремно.

Бо хвороба посилюється. Ми як мінімум готові десь допомогти лікувати, але діагноз ми точно поставимо. І тому те, що ми говоримо, треба або скидати баласт і визначатися, в який бік ідете стратегічно, ну або готуватися до політичної пенсії. Це ж необов’язково навіть скинути з поста президента. Наша система дозволяє переформатувати Раду і зробити з президента королеву за тиждень.

При чому до політичної пенсії навіть не після першого строку, а задовго до кінця першого строку.

Так, він стає зайвим. Як тільки в Раді в нього зникає більшість, він стає в цій ситуації зайвим. І власне кажучи, якщо тихо сидить, то досиджуй термін щоб зберегти саму легітимність. Але нагадаю, в Україні це шостий президент, два пішли достроково. Один дуже швидко тікав, другий думав, що виграє вибори і програв. Тому в нас є традиція скорочений каденцій.

І тут Володимир Олександрович догрався в ту гру, яку він сам започаткував і якою пишався – турборежим. Вже добіг до тої ситуації, де неможна бути і красивим, і розумним, проросійським і прозахідним, і лібералом і соціалістом. Тут треба вибирати стратегію, робити ставки з решток свого рейтингу, і намагатися вигребти з цієї ситуації.

Як ми говорили, в нього є фантастична символічна дата – 30 років Україні. Йому можна або повністю злитись до цієї дати, або знову залізти на білого коня.

Але на цьому коні вже не буде ні Єрмака, ні Демченко і багатьох інших токсичних персонажів. Ні Шмигаля, ні Степанова, який з цими прокладками розповідає про те, о він нікому не розкаже, бо скрізь клаузули конфіденційності. Якщо ні, то ці люди дуже швидко затягнуть його на дно. І він стане нецікавим.

Як лежить на вагах у американців: ми ж за демократію, значить, має бути легітимний президент. Але ж є токсичність легітимного. Он один легітимний біг і ніхто його не захистив. І тому вони його просто почнуть приводити українські реалії у відповідність до приписів конституції. Бо в нас, як любить говорити Соня Кошкіна, парламентсько-президентська республіка, прем’єрська по суті.

Можуть зробити головним прем’єра. Тим паче є ідеальний кандидат, їм дуже зрозумілий, про якого ми говорили на одному з минулих ефірів.

Аваков…

Який як мінімум контролює ситуацію і відповідає за свої слова. Так, він теж робить багато помилок, як на мене. В його інтерв’ю видно, що вся реформована поліція не знає елементарних речей, що тримання під вартою як один із запобіжних заходів призначають не присяжні, а призначає слідчий суддя. Ну пишуть йому довідки і підставляють. Бо він зрозумілий, він чоловік, який тримає якісь домовленості.

І тому, Володимир Олександрович, ще можна сходити не тільки до Кучми, а можна сходити до Ткаченка, великого соціаліста. Він любив казати, що він не перший і не другий. Ви можете стати не першим і не другим в Україні. Тому у думаю, до 15-го тут лишилося всього нічого, 14-го привітайте українських добровольців, з якими ви ніяк не можете налагодити стосунки. А Машовця замість того щоб готувати до дня українського добровольця, посилаєте ганьбитися перед британцями. А 15-го сідайте біля телевізора і думайте, що з цим робити.

И саме головне – не треба грати в ті ігри, в які грав Петро Олексійович наприкінці своєї каденції. Тому що мене от що насторожує. Оці войовничі заяви, військові стани… Я задаю питання – який військовий стан? Хто його підтримає зараз?

Ви втягнулися в конфлікт з Медведчуком, з Порошенком, з Коломойським, з Ахметовим йде тертя. І задається питання – а з ким ви збираєтеся вводити військовий стан? Хто проголосує? Люди Коломойського, яких там під 80 чоловік? Люди різних груп всередині Слуг народу..?

Можна було б, якщо би дали дуже чіткі гарантії у Вашингтоні, і сказали – ми граємо. Бо ми не забуваймо, що у олігархів є як у Електроніка кнопка, вона називається доларові рахунки. Будь-яка транзакція в доларах вже в юрисдикції судів США. Як зараз громлять імперію Коломойського. Ми бачимо, що американці коли хочуть і коли зацікавлені – можуть.

Але знову ж таки, коли ти підставляєш і американців, то тут ти просто маєш бути якимось супер-пупер героєм Бетменом, воювати на всі фронти. І я б не проти. Насправді ж Україна заручник оцього Бетмена. А Бетмен в нашому випадку - це віртуальний супергерой. І ти правий, це перше що спливає на думку, якщо ти потрапляєш в халепу – маленька війна.

Только она не будет победоносной.

Те, що вона не буде переможною, а по-друге, росіяни отримають те, що вони промахнулись з цим літаком – Casus Belli. Це перше, що вони покажуть усьому світові, що бачите, насправді от Мінські угоди, під якими стоять підписи. Тобто під Мінськими угодами нема, але під другими декларацією стоять підписи трьох президентів і канцлера ФРН. Вони затверджені Радою Безпеки ООН. Там доволі чітко прописані речі.

Якщо зараз українські війська, які до речі зараз далеко не в найкращому стані, ломануться щось там звільняти чи махати шаблею… По-перше, це не буде переможна війна, як ти правильно сказав. По-друге, це розв’яже руки росіянам. Їм теж, Путіну з Навальним, потрібна така ж маленька переможна війна.

И заметь, они к ней уже готовятся. Вот вчера был интересный слив о том, что повестки рассылают в ДНР уже в приказном порядке, что там начинается мобилизация. Это первое. Второе – посмотрим, как разгоняется информационная истерика в России, где Украина опять на первых полосах. И там идет речь о том, что вот американцы хотят с помощью Украины нас захватить и т. д.

Нам родня на днях звонила из России в истерике, что а-а, американцы наводняют Украину резиновыми лодками. Я говорю: передайте им, что наши резиновые лодки всплывут в Кубани, пойдут вверх по Кубани, по Дону.

Але ти правий. Сміх сміхом, але це насправді це ж підготовка к одному з варіантів. Сил та засобів у росіян більше. Ба більше, в чому проблема, ми ж воюємо своїми солдатами, і тому кожна смерть – це трагедія. Росіяни воюють українськими громадянами на Донбасі. І в цьому їхня, на жаль, перевага. Гарматне м'ясо буде не російське. Їм не треба буде везти вантаж-200… Це теж буде, але головне м'ясо буде, знову ж таки, це українці, які лишились на окупованих територіях. Як мінімум українці за паспортами.

І в цьому плані насправді вони ж будуть зацікавлені показати, що українці зірвали перемир’я. Тим паче, що зараз ОБСЄ, на яке орієнтуються західні структури, якщо в лютому фіксували 9-10, 5 обстрілів по всій лінії фронту, то з третього березня 150, 120. Тобто, на порядок одразу виросло все. Тепер головне – хто на кого вкаже пальцем.

И тут очень важный момент. Ермак приходил под то, что он решит проблему Минска-2, что он передоговорится. Но при таком раскладе, если будет с нашей стороны допущена ошибка, которая спровоцирует какое-то обострение на Донбассе, которое ждут русские. Они его просто ждут. Они провоцируют нас на то, чтобы «вы давайте, давайте, заходите». Мы типа слабые, но мы вам покажем.

Это закончится для Зеленского Минском-3. А помнишь, мы с тобой говорили на последнем эфире, что Минск-3 для Зеленского он приводит к чему – он приводит к тому, что Медведчук и Порошенко опять в игре.

Вони грають. Якщо зараз вони намагаються вістувати мовою преферанса, то тоді вони будуть грати. А він, дай Бог, щоб мав вести, а не просто посилав і чекав у моря погоди.

И тут появляется как раз для Зеленского вот эта угроза, о которой ты говоришь, что Украина может превратиться в парламентско-президентскую республику…

Знову ж таки, в якій будуть грати Медведчук і Порошенко. Два фланги СДПУ(о) будуть визначати. І тут вони між собою домовляться насправді.

Знову ж таки, його головна страховка, актив – його рейтинг. Як тільки він втрачає рейтинг і в принципі стає токсичним для Заходу, а для Росії він вже стає токсичним, ми ж бачимо як змінилася риторика, то власне кажучи, йому й діватися немає куди. У нього немає самоскидів кешу, його не чекають в Росії. Навряд чи, якщо захід його почне здавати, то завжди можна поцікавитися і знайти якусь зав’язочку офшорrи…

Всем олигархам будет выгоднее провести над ним какой-то суд…

Зробити «семибоярщину». Зробити таку річ, Посполиту з таким королем, який нічого не вирішує, і між собою домовлятися. А потім якщо американці перегнуть палку… Альтернатива, на жаль, одна. Знову ж таки, ми пам’ятаємо, як там шаг був свій в Ірані, і чим це закінчилося. Вірити, що американці всемогутні – це бути дуже наївним. Іноді у них виходить, іноді не виходить.

Ми колись з тобою говорили: в американців дуже добре виходить, коли є партнери на місці, тобто національна еліта. Південна Корея, Тайвань, Німеччина повоєнна – класичні приклади, коли вдалося. Єгипет, до речі, військова еліта. І коли у них нема з ким на місці працювати, то виходить або історія з шахом, коли якщо б не канадці, то вони би своїх дипломатів позбулися. Або виходить Молдова, яка була дуже прозахідною, і Плахотнюк потім десь в бігах зараз. Або виходить, власне кажучи, українська ситуація, що начебто Захід на нас зробив ставку. Ну 144 реформи, пам’ятаєш як посол ЄС кричав, що такого ніде не було. Може і не було, тільки воно не в плюс, а в мінус.

І тому тут, знову ж таки, дуже важливо пам’ятати, що американці це не чудотворці, це не панацея. Це гарний партнер. Партнер, який може бути дуже добрим, в нього є ресурси, в якихось сферах безпрецедентні, якщо ми говоримо про військове озброєння. Але потрібен хтось, як contact person, візаві в Україні. І коли в Україні за всі розвідки відповідає автор Харківських угод пан Демченко, а Єрмак очевидно, у них така сімейна традиція, дуже невірно дихає до Росії, то звичайно, навіщо їм такі партнери. Їм легше переформатувати, у них є всі ресурси і повна залежність України.

Знову ж таки, але тут переформатувати українську конституційну матрицю, це значить, що вибирати між «двух зол». Бо на сьогодні хто в парламенті представлений. Найбільша фракція ОПЗЖ, друга за чисельністю фракція ЄС і Юлія Володимирівна, дуже досвідчений і прагматичний гравець.

Помимо «Слуг народа» конечно.

А слуг вони подерибанять. Просто слуг вони подерибанять. Це є конгломерат. Ми ж всі розуміємо, що це конгломерат. Якщо тільки Зеленський стає токсичним, то Слуги народу можуть стати головною опозиційною фракцією до Зеленського. Врешті решт, як він говорив: я нікому нічого не винен. Аріведерчі. Вони ж не іменна фракція, як була в Петра Порошенка. Там була прив’язка в назві. Слуги народу є слуги народу. Тут при певному стимулюванні і знаходженні харизматичного лідера можна сказати, що він став там Єрмака чи кого, а ми Слуги народу.

Разумков

Ой, Разумков. До речі, ідеальний варіант. Завжди дуже чутливий до побажань, ні з ким горшків не побив. Аваков головна ахіллесова п’ята, його народ не любить. Він один з лідерів антирейтингу. А от Разумков чистенький. І рейтинг невеликий, антирейтинг дуже маленький. І от другий центр сили, який може з усіма домовлятися.

І тому або Зеленський грає, бере в свої руки ініціативу і починає дійсно реформи, починає очищувати власне оточення, бере якісь стратегічні цілі, і вимальовує перспективу, з ким він, і починає ламати ситуацію, а не між крапельками йти. Тоді у нього є шанс. Якщо він думає так пропетляти, ну то пропетляти вміють люди набагато краще його. Ото вдруг Разумков пропетляльщик набагато кращий за Зеленського. Тому якщо він думав крок наліво, крок направо, то після міжнародного скандалу…

Знову ж таки, повторю цю думку, вона дуже важлива: «Кольчуги» не знайшли, але Україна до цього скандалу і після цього скандалу – дві великі різниці. Нагадаю, що врешті решт Кучму додавили. Я тоді в Мінюсті працював. Бо підписання Єдиного економічного простору це був величезний крен в інший бік.

Тому Володимир Олександрович, до 15-го ще цілих 5 днів. Не забудьте згадати про добровольців, бо знову вони їздять до вас до дачі. Робіть щось, оголосіть позицію. Знову ж таки, по Стерненко вмили руки, хоча воно б’є по вам. По з’їзду суддів я тут ні до чого, вони незалежні. Цю байку можна розповісти кому завгодно, крім українців. Скажіть, що ви мене вибрали для того щоб змінювати. Тому я беру відповідальність на себе. Я шукаю адекватних суддів, я дійсно готовий як мінімум що не втручатися, прийти в суд і, як ми говорили, вимагати справедливості разом з вами.

Бо Зеленський грає тільки коли він знову стає народним президентом. А він, ми бачимо, сьогодні втрачає підтримку. А елітам тільки цікавий його рейтинг, не він сам. Вони набагато багатші, ресурсніші, мають відповідні ЗМІ і їм цікавіше домовлятися буде без нього, як тільки він стане токсичним.

І тому справа Вагнера дійсно стає таким лакмусовим папірцем, бо тут вже пропетляли не вийде. Або ти зливаєш оточення і робиш стратегічні вибори і починаєш рухатися в певній парадигмі стратегічній, або ти стаєш просто нецікавим. Нецікавим нікому. Не тим, у кого проблеми з Америкою, ні тим хто не хоче проблем з Америкою, ні самій Америці.

І те, що тебе досі не набрав Байден, це дуже показово. Згадаймо, що для того, щоб передзвонити, поговорити з Зеленським, Трампу, який не цікавився Україною, вистачило трьох місяців після інаугурації. У Байдена зараз другий місяць виходить. При чому повторююсь, для адміністрації Байдена і для нього особисто Україна - це не недалека невідома країна, як колись Чемберлен говорив про Чехію, а це те, де він доволі добре знає, де він неодноразово сам був, і вагу якої у протистоянні з Росією він чудово розуміє. Тому час визначатися.

И на этом мы закончим. Если ты не сливаешь теплую ванну, то теплая ванна сливает тебя. Вместе с теплой ванной.

Вона перетворюється на такий ватерклозет. Тому я розумію, що ці хлопці створили дуже комфортні умови для президента. Ну так щоб не сталось, що ти покидаєшся, а дома немає, ванни немає, і взагалі мороз на вулиці.

И ты вообще в камере сидишь. Это очень неприятно.

Коли Зеленський вмів виходити, ми ж пам’ятаємо його ранню історію, він залишався фактично, кілька разів змінював позицію, вигрібав із складних ситуацій.

Мы это обсуждали с тобой месяц назад.

Його проблема – він дуже тактичний. Тут треба стратегічний. Став на цей шлях – іди. Насправді зараз є можливість грати в цікаву гру. Але їх цікавить лідер, а не людина, яка намагається і нашим і вашим. Так вже не виходить. Навіть якщо там це не призведе до другого строку. Можна ж по різному відходити з першого. І тут краще навіть піти Кравчуком, ніж Януковичем чи Порошенко, який ходить до ДБР дає свідчення. Не ходить, його СБУ викликало, а Медведчук ходить. У них напевно почерговість.

В СДПУ(о) уходят почергово.

Два СДПУ(о) якось несолідно, це вже зведення віч-на-віч. Тому ми дуже теж чекаємо 15-го числа, ми обов’язково подивимось фільм разом з усіма глядачами. І сподіваємось, що Володимир Олександрович знайде адекватних радників. Він же вже продемонстрував, що без зливання може готувати певні операції. 15-го вийде і скаже: граємо! Я беру знову на себе лідерство, Єрмак вже більше не голова Офісу, Демченко на поліграфі, а ми дійсно продовжуємо українську патріотичну стратегічну річ – продовжуємо чи починаємо з відосіків в офлайні перетворювати Україну з країни третього світу на країну першого. І тут наше плече поруч.

Да. Так что Владимир Олександрович, подумайте. Подумайте. Пять дней осталось. А мы все ждем на расследование Bellingcat и готовимся подставлять плечо.

Ну якщо ви захочете, відпливати з вами ми точно не намірені.

А мы лучше отплывем в сторону.

На этом заканчиваем. Пока.