Ті, кому зараз менш як сорок років, навряд чи пам’ятають радянську традицію заохочувати працівників, так би мовити, натурою – молоком «за шкідливість» або чимось ще, пише Хрещатик.
Ця традиція давно вже втратила сенс. Якщо потрібно справді когось заохотити, то для обох сторін це набагато зручніше зробити грошима – а вже на ці гроші людина сама купить те, що їй потрібно. На щастя, часи дефіциту давно залишилися в минулому.
Тим більший подив в кінці березня викликала ініціатива керівництва дорожньо-експлуатаційного управління Солом’янського району Києва. Це комунальне підприємство закупило для своїх співробітників «спецхарчування» – згущене молоко. Спочатку йшлося про контракт на 50 тисяч гривень (якщо бути точними, на 49 799 гривень і 40 копійок), проте надалі називалася інша сума – 200 тисяч. У масштабах Солом’янського району цифра не астрономічна, але і не така вже маленька. Згущене молоко призначалася для тих співробітників, які працюють у шкідливих для здоров’я умовах.
Однак часи на дворі все-таки не радянські – зараз все на виду. Ця історія не могла не потрапити в Мережу – і вона туди потрапила. І відразу ж викликала масу питань. Наведемо тут лише деякі з них – а відповіді давати не будемо. Нехай читач пошукає їх сам.
"Приводы" за проституцию и управление авто под наркотиками. СМИ рассказали историю Виолеты Зайнулиной-Вайсман
Ситуация с системами оповещения до сих пор неудовлетворительна: кто понесет ответственность
Наладили лакомую схему: как пилят государственные деньги в Вишневом городском совете
Призовут даже немощных: какие изменения в мобилизации поразят самых устойчивых
По-перше, київські (і, зрозуміло, не тільки київські – але ж справа відбувається в столиці) комунальники постійно скаржаться на брак фінансування. Власне, цим вони й пояснюють плачевний стан столичних вулиць. Досить дивно, що у подібного підприємства раптом знайшлися зайві гроші. Тим більше в такий час, коли до Києва прийшла весна, з вулиць зійшов сніг, і стало видно все ями та вибоїни. Саме час ремонтувати дорожне покриття, а не витрачати гроші на щось ще.
По-друге, варто повернутися до того, про що вже говорилося на початку статті: чому, власне, саме згущене молоко? Швидше за все, працівники більше були б раді грошовим виплатам, а якщо вони хотіли саме згущеного молока, то цілком могли купити його і самі.
По-третє, товар був придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю «Валдіс 1». Оскільки на це були витрачені бюджетні кошти, сам собою напрошується питання: чому обраний саме цей постачальник? На якому конкурсі він визначився, і хто стежив за дотриманням правил цього конкурсу? Можливо, якийсь інший кандидат міг би запропонувати більш вигідні умови?
По-четверте, деякий сумнів викликає ціна згущеного молока: 38 гривень за банку. У київських супермаркетах банка згущеного молока коштує від 20 до 30 гривень – але це одна банка, але ж відомо, що покупка гуртових партій обходиться набагато дешевше. Невже не вдалося знайти такого ж товару за нижчою ціною? А зекономлені гроші можна було б спрямувати на ремонт проїжджих частин і тротуарів – вони цього вже давно потребують, що в Солом’янському районі, що в будь-якому іншому.
По-п’яте, хто і як контролював видачу згущеного молока працівникам? Принаймні, сюжет програми «ДжеДАІ» підтверджує: деякі співробітники цього комунального підприємства згущене молоко справді отримали, але далеко не все. Виникає ще одне питання: хто і як визначав «обраних», а головне – хто може гарантувати, що всі вони справді отримали свої гостинці?
Зрозуміло, інформації дуже мало, щоб когось у чомусь звинувачувати. Але ж звинувачень ніяких і немає. А ось питання – є, і закономірні.
